Відділ/відділення хірургії органів травлення
Відділ хірургії органів травлення пропонує співпрацю по розробці методів діагностики і способів мініінвазивного хірургічного лікування при патології органів травлення, клінічній апробації нових лікарських препаратів, нового інструментарію, шовних матеріалів і зшиваючих апаратів.
Наукові співробітники відділу хірургії органів травлення:
Лікарі хірургічного відділення органів травлення:
Відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії (ВАЛІТ)
Розробка і клінічне впровадження методів діагностики та хірургічного лікування захворювань органів травлення
- Хірургічне лікування рефрактерної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), і гриж стравохідного отвору діафрагми (ендолапароскопічним та ендохірургічним способом, у тому числі, в модифікації клініки).
- Хірургічне лікування ахалазії кардії ендолапароскопічним та ендохірургічним способом з переважним застосуванням методики балонної пневмокардіодилатації та операції Геллера, в тому числі, в модифікації клініки.
- Хірургічне лікування ускладненого перебігу виразкової хвороби (рецидивних виразкових кровотеч, стенозів вихідного відділу шлунка та дванадцятипалої кишки) і пухлинних уражень шлунка з застосуванням традиційно резекційних і органозберігаючих хірургічних втручань ендолапароскопічним і відкритим способом.
- Хірургічне лікування морбідного ожиріння з переважним застосуванням методики лапароскопічної рукавної резекції шлунка.
- Хірургічне лікування калькульозного холециститу і поліпів жовчного міхура – лапароскопічна холецистектомія.
- Діагностика та хірургічне лікування холецистолітіазу, хронічного калькульозного холециститу з поодиноким та численним камененосійством, поліпів жовчного міхура зі збереженням жовчного міхура – ендолапароскопічна холецистолітотомія та ендолапароскопічна холецистополіпектомія.
- Хірургічне лікування холелітіазу (камені у позапечінкових жовчних протоках) і його ускладнень (механічна жовтяниця, стенозуючий папіліт та ін.) з застосуванням ендолапароскопічних і відкритих технологій, виконання ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії (ЕРХПГ) та транспапілярних втручань – ендоскопічна папілосфинктеротомія (ЕПСТ).
- Хірургічне лікування ушкоджень і рубцевих стриктур жовчних проток відкритим способом
- Хірургічне лікування ускладнень хронічного панкреатиту та пухлинних уражень підшлункової залози: дуоденумзберігаючі резекційно-дренуючі втручання (операція Фрея, операція Беґера, Бернська операція) і розширені резекції підшлункової залози (панкреатодуоденальна резекція за Wipple, центральні і дистальні резекції підшлункової залози).
- Мініінвазивні втручання при кістозних ураженнях підшлункової залози і печінки, в тому числі, пункційні та дренуючі втручання під сонографічним- / рентгенографічним-контролем.
- Хірургічне лікування гриж передньої черевної стінки різної локалізації (пахвинні, пупочні, післяопераційні, в тому числі, діастаз білої лінії живота) з застосуванням лапароскопічних (ТАРР, ІPOM) і відкритих технологій з використанням сучасних аллопластичних матеріалів.
- Хірургічне лікування ускладнених форм хвороби Крона, неспецифічного виразкового коліту (НВК) та пухлинних уражень кишечника.
- Пункційна біопсія печінки і вогнищевих новоутворень черевної порожнини, в тому числі, підшлункової залози, під сонографічним контролем.
Тема науково-дослідної роботи відділу на 2020-2022 рр .: «Вивчити особливості ускладненого перебігу кил стравохідного отвору діафрагми, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, ахалазії кардії, стенозу гастродуоденальної зони виразкового генезу та удосконалити методи їх хірургічної корекції з застосуванням ендолапароскопічних технологій».
У відділі хірургії органів травлення з 1970 по 2020 рр. виконані 10 докторських та 17 кандидатських дисертацій, розроблені 41 спосіб діагностики, 47 методів лікування, опубліковано понад 480 статей, 5 монографій, 7 довідників, 1 керівництво. Видано 15 методичних рекомендацій, 2 навчальні посібника, 3 відомчі інструкції, отримано понад 32 авторських свідоцтва.
Рукавна резекція шлунка (Sleeve gastrectomy)
Операція полягає у видаленні частини шлунка вздовж його поздовжньої осі з боку великої кривизни, що сприяє зменшенню шлунка у розмірах.
В даний час поздовжня (рукавна) резекція шлунка є однією з найбільш оптимальних та перспективних операцій у лікуванні морбідного ожиріння.
Ця операція показана пацієнтам з індексом маси тіла 35-50 кг/м² та забезпечує втрату надлишкової маси тіла до 50-70%. У деяких випадках, коли на тлі ожиріння переважає супутня патологія (цукровий діабет, гіпертонія), операцію пропонують і за індексу маси тіла 33-34 кг/м².
Як визначити, чи є надмірна вага?
- 25-27,5 – нормальна вага
- 27,5-29 – підвищена вага
- 29-34 – ожиріння 1 ступеня
- 35-40 – ожиріння 2 ступеня
- 40-50 – ожиріння 3 ступеня
- 50 і вище – суперморбідне ожиріння
Надмірна вага визначається за такою формулою:
Вага (кг) / Зріст (м²)
Наприклад: ІМТ=120 кг/2,89 (1м 70 см•1м 70см)=41,5
Операція виконується під ендотрахеальним наркозом лапароскопічним методом (через проколи розміром 5-12-15 мм), із застосуванням спеціальних зшиваючих апаратів та іншого високотехнологічного обладнання, що зумовлює швидке відновлення пацієнтів після операції (середня тривалість перебування у стаціонарі 4-5 днів) рис.1.
Принцип дії поздовжньої (рукавної) резекції шлунка заснований на зменшенні об’єму шлунка, що призводить до більш швидкого насичення та зменшення об’єму їжі. Крім того, при зменшенні розмірів шлунка видаляється та його частина, в області якої виробляється гормон грелін, що відповідає за підвищення апетиту та, таким чином, на деякий час повністю проходить а через деякий час зменшується відчуття голоду після операції.
При поздовжній (рукавній) резекції шлунка видаляється його бічна частина за великою кривизною, при цьому важливі фізіологічні клапани шлунка (кардіальний сфінктер та воротар) зберігаються, і шлунок після такої операції залишається фізіологічно функціональним (рис 2.)
Рукавна резекція шлунка – це найбільш перспективна операція, яка з 1990 року застосовується в поєднанні з біліопанкреатичним шунтуванням (реконструкція травлення в тонкій кишці), а з 2000 року ця операція застосовується в ізольованому вигляді із застосуванням відеолапароскопії.
Оперований даною методикою пацієнт може їсти будь-яку їжу, але лише у невеликих обсягах.
У оперованих за даною методикою пацієнтів різко знижується апетит. У перші місяці після операції відзначається зниження ваги загалом один кілограм на день (рис. 3 – наші результати)
До операції:
– Вага 126-122 кг, зріст 167 см (ІМТ 45,2 (ожиріння 3 ст.).
– В анамнезі вірусний гепатит С, вперше виявлений помірна активність.
Після операції через 3 місяці:
– Вага 95 кг (мінус 31 кг) (ІМТ 34,1 (ожиріння 1 ст.)
– Нормалізація артеріального тиску (150/90 -115/80 мм.рт.ст. ),
– Нормалізація показників ліпідного обміну,
– Нормалізація показників вуглеводного обміну,
– Зменшення жирової дистрофії печінки за даними стеатометрії з S4 до S1-2
Спеціалісти відділу/відділення хірургії органів травлення ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» (завідувач відділу хірургії, д.м.н. Бабій О.М., та завідувач відділення хірургії, к.м.н. Зеленюк О.В.) пройшли стажування у провідних клініках України та Німеччини.
У відділенні/відділі хірургії органів травлення ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» вже декілька років функціонує «баріатричний клуб», де пацієнти з надлишковою масою тіла можуть активно поспілкуватися з тими пацієнтами, що вже перенесли баріатричну операцію, поставити питання оперуючому хірургу, лікарю-дієтологу та пройти всі необхідні обстеження перед операцією. Будемо раді Вам допомогти!
ЛАПАРОСКОПІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ПАХОВИХ, ПУПКОВИХ, ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ ГРИЖ ЖИВОТ
Герніопластика – це сучасний хірургічний метод лікування гриж різної локалізації. Під час операції хірурги повертають органи в їх звичайне анатомічне положення та зміцнюють грижові ворота частіше за допомогою сітчастого поліпропіленового матеріалу.
Лапароскопічна пластика гриж (герніопластика) – це малоінвазивна хірургічна методика лікування гриж будь-якого типу: частіше пупкових, пахових, рідше післяопераційних та стегнових. Доступ до внутрішніх органів здійснюється за допомогою лапароскопічного обладнання та інструментів, які вводять через невеликі проколи передньої черевної стінки довжиною 3-5-10 мм.
Мета операції – лапароскопічно прецизійно виділити грижовий вміст з грижового мішка та надійно закрити грижові ворота.
Цими властивостями лапароскопічна методика принципово відрізняється від класичної лапаротомної методики, яка передбачає розріз шкіри та підшкірної клітковини над грижею (пупкова, пахова, стегнова, післяопераційна вентральна).
Звичайно, медицина не стоїть на місці, а постійно прогресує: з’являються нове обладнання, інструменти, нитки, сітки. Вчені та інженери постійно думають за мінімальність хірургічного втручання і швидке функціональне відновлення пацієнта. Останні 20 років ми спостерігаємо, як впровадження лапароскопічної герніопластики неухильно витісняє з хірургічної практики лапаротомну герніопластику, в т.ч. з об’ємними резекціями грижі.
Саме хірурги, які почали виконувати планові операції при грижах лапароскопічним методом вже не охоче повертаються до лапаротомного методу.
Такому прогресу сприяє постійне вдосконалення методик, прогресивний розвиток медичної техніки, задовольняючі хірурга результати.
Наші фахівці проходять стажування в клініках України та Європи. Паралельно впроваджують і власні напрацювання. Цьому сприяє сучасне оснащення клініки, яке регулярно оновлюється.
Герніопластика – це друга за частотою після лапароскопічної холецистектомії найбільш часто виконуєма операція. В нашій клініці операція проводиться саме за плановими показаннями, що дозволяє детально діагностувати анатомо-топографічні особливості грижі, грамотно підібрати необхідний матеріал для пластики, більш ретельно спланувати перебіг операції та знизити обсяг втручання.
Показання до герніопластики
Основним показанням до операції геріопластики є наявність грижі. Причина утворення грижі – це дефект у будові м’язових волокон, через який органи черевної порожнини або їх фрагменти (частіше сальник, рідше кишечник, шлунок) зміщуються в підшкірну клітковину. Розпізнати патологію можна за характерним грижовим випинанням шкіри, а також за рядом симптомів: почуття тиску, дискомфорту та болю у животі.
При грижах будь-якого типу і важкості показана лапароскопічна операція герніопластика. Якщо вчасно не виконати планову операцію з приводу грижі, вона буде збільшуватися в розмірах і приносити все більше дискомфорту. З часом, при збільшенні грижі, може з’явитися різкий біль в ділянці грижового випинання, що часто свідчить за ущемлення пролабуючих в грижовий мішок внутрішніх органів в ділянці його грижового кільця, яке звузилось, що вимагає вже негайної (урентної) хірургічної операції.
Раніше герніопластіка проводилася методом натягу. Хірурги виділяли грижовий мішок та вправляли його назад, а потім ушивали грижові ворота власними тканинами. При цьому, ушиті тканини м’язів та сухожиль сильно натягалися, розтягувалися і стоншувалися. Тому приблизно у 14-20% пацієнтів грижові випинання з’являлися знову.
До того ж, операція з герніопластики проводилася відкритим (лапаротомним) методом, що теж підвищувало ризик рецидиву.
Перевагилапароскопічноїгерніопластики
У сучасній хірургії операція з видалення грижі (герніопластика) проводиться за допомогою сітчастого імпланту – міцного, стерильного та нетоксичного матеріалу. Він надійно зміцнює грижові ворота і має високу біологічну сумісність з організмом.
В лікуванні грижі замість методики класичної відкритої (лапаротомної) операції останнім часом проводиться методика лапароскопічної (через проколи шкіри) операції.
Цей щадний метод герніопластики дозволяє:
- звести до мінімуму больовий синдром в післяопераційному періоді шляхом уникнення пошкодження м’язових тканин і фасцій сухожиль;
- провести операцію з високою точністю, без крові;
- не ставити дренаж (трубку) в рану;
- скоротити тривалість відновного періоду (в стаціонарі перебування після операції 1-2 доби);
- швидке відновлення працездатності після операції (фізична працездатність через 4 тижні);
- значно зменшити ризик рецидиву;
- значно зменшити частоту ранніх післяопераційних ускладнень (гематоми, інфікування та ін.) – завдяки мінімальному втручанню;
- мати відмінний естетичний ефект за рахунок накладення внутрішньошкірних швів на шкірні розрізи в порівнянні з великим замітним рубцем після поздовжнього шкірного розрізу на передній черевній стінці при відкритій операції;
- мати інформативну діагностику супутніх захворювань органів черевної порожнини на ранніх стадіях під час лапароскопії.
Підготовка до операції.
Відповідальний підхід до кожного пацієнта лікарями Клініки полягає в ретельному передопераційному обстеженні. Перелік процедур перед герніопластикою включає: загально-клінічні і біохімічні аналізи крові та сечі, згортання крові, ЕКГ. При наявності супутньої патології (серцево-судинна, неврологічна, ендокринна) консультація у суміжних спеціалістів.
Особлива увага приділяється лікарському огляду, у процесі якого пацієнта розпитують щодо перенесених раніше операцій, захворювань. Обов’язковим методом додаткового обстеження є УЗД органів черевної порожнини.
На планову передопераційну діагностику, зазвичай, потрібен один день.
Для виконання лапароскопічної герніопластики застосовується загальне знеболювання, тому обов’язковим є дотримання особливого режиму харчування напередодні втручання. Вечір і ранок перед операцією проводяться натщесерце. Більш детальну інформацію пацієнт може отримати від наших лікарів в поліклініці або електронним зверненням через сайт інституту.
Хід операції
Грижі пахового каналу
Хід операції з герніопластики залежить від виду грижі. При пахових грижах використовуються дві основні техніки:
- інтраперитонеальне (заочеревинне) підшивання сіток;
- екстраперитонеальне (передочеревинне) підшивання сіток;
Положення пацієнта під час операції – на спині.
Лапароскопічний спосіб операції потребує трьох розрізів на животі, через які вводяться пластикові або металеві троакари. Через 10 мм троакар хірург вводить в черевну порожнину лапароскоп, який підключений до відеокамери і джерела світла, які дозволяють виводити зображення на монітор і стежити за ходом операції. Ще через два 5 мм троакара хірург вводить інструменти – затискач та електрокоагуляційний гачок. Типові місця установки троакарів при лапароскопічній пластиці грижі пахового каналу показано на фото.
Після установки троакарів, проводиться власне операція з видалення грижі (герніопластика) і виконується те, що докорінно відрізняє лапароскопічну методику герніопластики від традиційної лапаротомної операції з видалення грижі. Для виділення грижі розрізають лише очеревину у необхідному місці.
Клаптик очеревини відвертається, грижовий мішок відокремлюється від прилеглих тканин і вправляється з грижовим вмістом на властиву цим органам анатомічну позицію. Потім, через 10 мм троакар (на момент вводу сітки виймається з троакара лапароскоп) до операційного простору вводиться скручений у рулон модельований під грижовий дефект зміцнювальний поліпропіленовий або тетрафторетиленовий протезний матеріал (сітка). Сітка розгортається. Один її край фіксується, щоб уникнути зсуву сітки. Після цього приводяться до ладу прилеглі судини, нерви, зазвичай зміщені грижовим мішком.
Наступний етап герніопластики – остаточна фіксація сітки титановими скобками за допомогою спеціального герніостеплеру, в середньому накладається 3-4 скобки.
Розрізана очеревина над сіткою зашивається атравматичною голкою з ниткою, що розсмоктується. Розрізи шкіри, через які були проведені троакари, після їх вилучення зашиваються косметично внутрішньошкірно атравматичною голкою з прозорою ниткою, що розсмоктується та не потребує зняття швів.
Грижі передньої стінки живота
Грижі передньої стінки живота, частіше післяопераційні, в тому числі і пупкові, менш складні в діагностиці, також мають свої різновиди, але для їх лапароскопічного лікування методика герніопластики універсальна. Для зміцнення «слабких місць» використовують спеціальну сітку з адгезивним покриттям різних розмірів, в залежності від грижового дефекту.
Підготовка до операції з герніопластики також особливо не відрізняється від підготовки при паховій грижі, виконується під загальною анестезією.
Пацієнт розташовується на спині. При операціях на передній черевній стінці, 3 троакарні проколи робляться якомога далі від пупка по прямій лінії живота з центром в біляпупковій області.
Проводиться візуальна ревізія розташування грижі, особлива увага приділяється пошуку і роз’єднанню спайок. З грижового мішка вивільняється його вміст та вправляється на своє місце. Сам мішок по можливості висікається, при неможливості – залишається. Зазвичай, такий вид герніопластики потрібний при великих і застарілих грижах.
Подальший хід лапароскопічної герніопластики передбачає введення через 10 мм троакар сітки з покриттям та фіксацію її скобками до м’язів на відстані від місця виходу грижі. Особлива увага приділяється приведенню до анатомічного порядку раніше зміщених структур.
Особливостілікування в клініці
Після лапароскопічного лікування грижі пацієнт переводиться в палату, де знаходиться весь час нетривалого післяопераційного періоду. За ним забезпечено контроль з боку кваліфікованого лікаря. Організовується окремий сестринський пост.
Незначна травматизація при лапароскопічній операції у поєднанні з багатим досвідом та професійністю наших медичних працівників дозволяють відчути на собі індивідуальний підхід до кожного пацієнта. Це відбивається на коротких термінах післяопераційного періоду. Після лапароскопічного лікування пахової, пупочної або вентральної грижі період перебування в умовах стаціонару становить 1-2-3 доби (залежить від віку пацієнта, його супутньої патології, перебігу післяопераційного періоду).
Швидкому відновленню здоров’я після герніопластики допомагають сеанси фізіотерапевтичного методу лікування.